«Хитра комбінація, яка заздалегідь продумана». Російські ЗМІ про Україну

Російські ЗМІ продовжують розкручувати ейфорію під гаслом «ТрампНаш». «Скандал на прийомі у Вашингтоні поховає Володимира Зеленського як фігуру в політиці», «Хамська поведінка Зеленського під час зустрічі з Трампом може бути частиною змови проти американського лідера», «Вседозволеність зіграла з київським начальником злий жарт» - у «сміливості» виразів не стримують себе ні навколокремлівські, ні бульварні ЗМІ...

«Це був не їхній план»

«Аргументы и факты» цитують відомого прокремлівського політолога Сергія Маркова. «Є, умовно кажучи, дві базові точки зору. Перше: Зеленський психічно і психологічно неадекватний. Друга точка зору, що це хитра змова, хитра комбінація, яка заздалегідь продумана європейськими лідерами, які є ворогами Трампа, можливо, лідерами опонентів Трампа всередині Америки», - заявляє Марков.

На його думку, «Трамп теж це підозрює».

«Спочатку я схилявся до того, що це психічна і політична неадекватність Зеленського. Переглянувши кадри з цієї зустрічі, я побачив, що Трамп і Венс не були готові до такої розмови. Це був не їхній план. А Зеленський просто вдоволено посміхався часом. Судячи з усього, він спеціально так зробив», - пояснив Марков.

Він вважає, що «прогнозувати наслідки дуже важко, тому що Зеленський просто відверто нахамив Трампу». Також, за його словами, «стало несподіванкою те, що практично всі європейські лідери підтримали Зеленського».

«Досі чітко не ясно. Або це дурість Зеленського, за якою послідує жорстка реакція Трампа і поразка Зеленського і прихильників продовження конфлікту. Або це хитрий план партнерів Києва, який провокує Трампа, і якщо він піддасться на цю провокацію, то вони тоді у відповідь завдадуть якогось удару. Трамп поки не відповідає, він теж думає, йому теж незрозуміло», - припускає Марков.

«Парламентская газета» наводить думку першого заступника голови Комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Володимира Джабарова.

Той упевнений, що «зустріч у Білому домі фактично підвела риску під «епохою Зеленського». «Формально він ще глава України, верховний головнокомандувач ЗСУ. А насправді вже ніхто, і звати його ніяк!», - радіє Джабаров.

На його думку, «не мине й місяця, як один за одним європейці почнуть відповзати від Зеленського», а тема відправки в Україну європейських миротворців «помре сама собою».

Джабаров переконує, що європейці не стануть гинути за Україну без підтримки США. «А що стосується Росії, то будь-які солдати з країн НАТО будуть розглядатися нами однозначно, як вороги Росії», - погрожує російський «сенатор».

«Відзначу лише один момент із зустрічі Зеленського з Трампом. Прострочений український лідер відкрито дав зрозуміти, що він, не рахуючись із втратами, однозначно стоїть за продовження війни з Росією. За будь-яку ціну. Саме тому, на мій погляд, годинник перебування Зеленського у владі почав зворотний відлік», - твердить Джабаров.

А ось газета «Известия» наводить дещо насторожений коментар «директора Інституту міжнародних політичних і економічних стратегій» Олени Паніної, яка вважає, що «конфлікт на цьому не вичерпано» і «в Києва є достатньо грошей від Європи для продовження війни ще як мінімум на півроку».

«Цілком можливо, в цьому і полягав план Києва і глобалістів: війна триває, Трамп проявляє себе незговірливим, а Україна на чолі із Зеленським має вигляд гордої і непохитної. План із розрахунком на те, що в наступні кілька місяців що-небудь та зміниться в потрібний глобалістам бік», - вважає Паніна.

Вона акцентує, що «і угоду поки що не скасовано». «Всього лише не підписана. «Трамп же додав, що Зеленський «може повернутися, коли буде готовий до діалогу про мир». Найімовірніше, тиск США на Київ зараз посилиться - цього вимагає логіка обставин. Усе питання в тому, якими інструментами він буде здійснюватися», - гадає Паніна.

«Що це означає для Росії? Те саме, що й раніше. Наші відносини зі США не зводяться до однієї України, нас цікавить загальносвітова архітектура безпеки з урахуванням наших національних інтересів», - невизначено підсумовує вона.

 «Уявив себе начальником очистки»

Придворний «Московский комсомолец» переможно проголошує, що «Трамп перейшов на бік Путіна» і тепер «Європа залишилася без захисту».

У звичному знущальному стилі «МК» повчає: «Увійшов одягнений Шариков. Доктор Борменталь і професор Преображенський переглянулися, схопили Шарикова і потягли на операційний стіл. Повертати як було. Оскільки Преображенський, я хотів сказати Трамп, зрозумів, що з Шариковим, тобто Зеленським, альтернативи СВО не було. І не буде. Сюжет «Собачого серця» загалом, у грубому наближенні, відображає те, що відбувається. Професор Преображенський, який вважає себе богом, зазіхає на закони природи, що має вкрай неприємні наслідки, усвідомлює помилку і виправляє її. Західний світ (зі США на чолі) стали сповідувати богопротивну ліберальну ідеологію і створили Зеленського. Експеримент, однак, вийшов з під контролю і професор вирішив його згорнути.

Якщо ж зовсім сухо - до Трампа якимось чином дійшло (хвала, мабуть, російським дипломатам) те, що від самого початку говорила Росія. Ніхто ніяку Україну захоплювати і тим більше поневолювати не збирався (тому Трамп і повторює постійно, що війни можна було б уникнути, і відмовляється називати дії Росії агресією). Мало того, спочатку Путін навіть говорив, що і міняти київський режим не входило в плани - був розрахунок, що одумаються. Не збирається Росія захоплювати Україну і зараз, а втрачені нею регіони (не факт, що не втратить ще) - це результат русофобської політики Києва. Крім того, Трамп, на відміну від попередника, тверезо оцінює витрати - Україні не перемогти, і продовження війни для США стає накладним».

«МК» запевняє, що Сполученими Штатами Зеленському «була запропонована проста угода: ви нам винні, визнайте борг (укладіть угоду щодо ресурсів), а ми допоможемо вам зберегти хоча б те, що ви маєте зараз».

«Але Шаріков-Зеленський уже уявив себе начальником очистки - надули Шарікова до рівня захисника цивілізованого світу від російської загрози. Загрози, між тим, неіснуючої, вигаданої. Але визнати це означає відмовитися від ролі жертви агресії. А це автоматично означає, що зруйновані міста, країна, що розвалюється, сотні тисяч загиблих українських солдатів - це все даремно, все не для України, а для ліберальної химери Заходу (знищимо Росію) і наркоманських амбіцій одного «відносно успішного коміка». Це фіаско. Тому Зеленський і поводився як Шаріков у пристойному домі. І був виставлений за двері, навіть похарчуватися не дали», - уїдливо пише «МК».

І продовжує з явною насолодою: «Райський сад» теж не може визнати, що підтримував криваву бійню тільки через фанатичну віру у власну непогрішність і перевагу ліберальних цінностей (які насправді виявилися райдужною мильною бульбашкою). Що немає ніякої загрози від Путіна. Тому що тоді вийде, що євробюрократи, які наживаються на війні, - всі ці Боррелі, Бербоки, Каллас та інші фон дер Ляєн - і є справжнісінькі нацисти і маніяки. Але найгірше для них, що за три роки вони так і не придумали нічого, що могло б наповнити реальним змістом гасло «з Україною стільки, скільки буде потрібно». Грошей немає (живих, а не обіцяних), армії немає, озброєння немає (самим ледь вистачає), на складах порожньо, військова промисловість ніяк не набере обертів. Без США вони не можуть навіть дати гарантії безпеки Україні. І тому зараз у повному здивуванні. Чи то розплюватися з Трампом, що самогубно, чи то знайти спосіб і якось підтягнути Америку назад до конфлікту. Але, як і у випадку із Зеленським, у відповідь їм чується з-за океану: хочете воювати - воюйте, але без нас».

«Ось, власне, і весь розклад, що став очевидним минулого тижня. Тепер є ліберальна Європа, та сама, що «цінує кожне людське життя», і Зеленський, які бажають продовжувати війну «до талого», і решта світу на чолі з Росією та США, що прагне війну припинити. Професор, який породив Шарікова, визнав свою помилку. А ось його послідовники все ще впираються», - цинічно підсумовує «МК». 

«Додатковий хід Москві»

Газета «Коммерсант» розпитала кількох «російських експертів» про їхні «перші враження» від «публічної перепалки Трампа і Зеленського». Від симпатій до України «експерти», природно, дуже далекі.

Анастасія Лихачова, декан факультету світової економіки і світової політики «Вищої школи економіки»:

«Такого світова політика не спостерігала давно. На відміну від ТВ-шоу. Після скандалу в прямому ефірі Дональд Трамп написав, що такий тиск і натиск якраз були потрібні, щоб виявити суть. Дуже нагадувало старе шоу «Кандидат», яке він вів у 2000-ні роки. Головне, чим воно запам'яталося, - вбивче «Звільнений». Володимир Зеленський з неймовірною завзятістю демонстрував поведінку людини без плану Б, що порушує будь-яку переговорну логіку. З чого нехитрий висновок - демонстрація небажання переговорів і була головним завданням. Таке теж було: в одній із серій «Слуги народу» його герой жбурляв в обличчя чиновників МВФ документи на кабальні кредити під приватизацію української землі. Логіка ТВ-шоу досить однозначна і вимагає жорстких дій від обох сторін найближчим часом. Але що добре для охоплень, вкрай ризиковано для життя. За всіма ознаками найближчі кілька днів і тижнів будуть дуже небезпечними...».

Максим Сучков, директор Інституту міжнародних відносин МДІМВ МЗС Росії: «Зеленський натиснув на всі «кнопки», які не можна було натискати в переговорах із Трампом: і за стилістикою спілкування з американським президентом, і за змістом його тез. Головною його помилкою, на мій погляд, стала вказівка Трампу на вразливість Америки і єдине її джерело сили у вигляді вдалої географії («У вас є чудовий океан»), що дає змогу Америці перебувати на відстані від гарячих точок. Сказати це президенту і його амбітному віцепрезиденту, який провів кампанію на темі «сили Америки», в Овальному кабінеті в присутності ЗМІ означало завести імпульсивного Трампа на висоти репутаційних ризиків, які Трамп собі не може дозволити, тим паче від того, кого він вважає повністю залежним від США. Таким чином, якщо для демократів «спойлером» була Росія, то для Трампа «спойлером» стає Україна і особисто Зеленський, впертість якого руйнує його мрії на вдалу угоду з усіма сторонами і вирішення конфлікту. Втім, спокушатися побаченим не варто. Ключі до закінчення конфлікту у США: вони можуть хоч завтра відключити Starlink, на який зав'язана вся система управління ЗСУ, і через тиждень усе для них закінчиться. Але США цього не роблять, тому що відчувають, що можуть вичавити із ситуації більше. Візит Зеленського дає додатковий хід Москві. Потрібно ним правильно розпорядитися».

Дмитро Суслов, заступник директора Центру комплексних європейських і міжнародних досліджень НДУ ВШЕ:

«Публічна перепалка між Трампом і Зеленським, повний провал переговорів, зрив підписання угоди щодо українських надр і достроковий від'їзд Зеленського з Білого дому різко підвищили шанси на врегулювання війни в Україні через російсько-американські переговори, і переважно на російських умовах, і розпочали зворотний відлік кінця режиму Зеленського. Керівник київського режиму явно недооцінив рішучість Трампа завершити війну якнайшвидше і той факт, що він сприймає її не як епіцентр глобальної боротьби добра зі злом, а як заздалегідь програшну справу і заваду, що заважає США перерозподілити свої сили на справді значущі з погляду стратегічних інтересів США напрямки. Так само Зеленський явно переоцінив свій власний імідж, залишився в полоні уявлень про те, як його приймали в Білому домі за часів Байдена, і психологічно виявився неготовим до того, що його сприймають не як «нового Черчілля» і лідера країни, яка воює на передовій за весь Захід проти «сил зла», а як авантюриста, який має проблеми з легітимністю, який закликає США й надалі фінансувати вочевидь програшну війну, а надто - таку, яка може призвести до Третьої світової. Логіка Трампа зрозуміла: Україна програє війну і без підтримки США програє її швидше і катастрофічніше. Тому роль Зеленського - прийняти ті умови врегулювання, про які США домовляються з тією стороною, що бере гору, - з Росією. Зеленський - через власну гординю і сподіваючись на підтримку Європи - відмовився. У результаті адміністрація Трампа й особисто президент США ще більше переконалися в думці, що київський режим поки що недоговороздатний і є перешкодою до миру, домовлятися ж про нього необхідно саме з Москвою».

Антон Гришанов, головний науковий співробітник Інституту актуальних міжнародних проблем Дипломатичної академії МЗС РФ: «У Зеленського були шанси провести розмову з Трампом і Венсом за іншим сценарієм. Ще в четвер американський лідер передрікав «дуже хорошу зустріч» і розповідав про повагу, що зберігається до українського колеги. Але останній явно втратив адекватне сприйняття реальності. Прибувши в Білий дім, він припустився всіх можливих помилок, не помітивши натяків з протилежного боку і не скориставшись шансом вдячно промовчати, смиренно схиливши голову. А за дурість і надмірну самовпевненість у міжнародних справах доводиться платити. Звісно, за одним епізодом не можна робити довгострокові висновки, але на короткій дистанції ця трагікомічна бесіда однозначно послабить позиції Зеленського всередині України та надасть російській дипломатії додаткові козирі під час роботи зі США. Утім, позиції Москви і Вашингтона щодо процесу врегулювання все ще розходяться, а вибуховий темперамент Трампа здатний принести чимало сюрпризів на шляху до припинення конфлікту».

Олексій Наумов, експерт Російської ради з міжнародних справ: «Конфлікт зріяв давно і нарешті вирвався назовні. Його основна причина полягає в тому, що Україна і США мають абсолютно різні цілі: Україна хоче перемогти, США хочуть припинити військові дії. Мета адміністрації Трампа - це звучить у словах Трампа, Венса, Рубіо, Хегсета - зосередитися на протистоянні Китаю, і для цього їм необхідно терміново покласти край війні на європейському континенті, а не забезпечувати перемогу Києва. Очікую, що Україна значною мірою позбудеться американської підтримки. Європейський союз спробує підтримати боротьбу України, однак у нього не вистачить сил робити це хоча б навіть у середньостроковій перспективі. Володимир Зеленський зробив наголос на емоційний підхід і натиск - і програв. Вважаю, що на третій рік конфлікту він дійсно повірив, що бореться зі злом на чолі сил добра. Дональд Трамп нагадав йому реальний стан справ».

«Каталізатор усього, що відбувається»

Урядова «Российская газета» опублікувала думку професора московської «Вищої школи економіки» Федора Лук'янова.

«Навмисно чи ні, але Зеленський змусив американське начальство чітко і гласно сформулювати свою позицію в конфлікті: США - посередник, вони не займають нічию сторону і домагаються тільки припинення ескалації. Це різкий відхід від попередньої лінії, згідно з якою Сполучені Штати - лідер коаліції, що протистоїть Росії і захищає Україну», - вважає Лук'янов.

«Тобто для Вашингтона підтримка Києва - не принципова позиція, а інструмент військово-політичної гри, до того ж для нього не основний. На словах Європа заявляє, що ніколи не кине Україну. На ділі ресурсу, щоб замінити Америку, у неї немає. Але й можливість для того, щоб відступити від колишнього курсу, звужується. Занадто велику ставку було зроблено на поразку Росії, занадто великі матеріальні втрати від обраної лінії... Європа могла б спробувати перечекати бурі епохи трампізму, як вона зробила це в його перший термін. Однак, по-перше, поворот, який здійснює США, - не заслуга виключно Трампа, а хід соціально-політичного процесу. Повернення до золотого часу дев'яностих і нульових не буде. По-друге, саме зараз - переломний момент, Україна виявляється потужним каталізатором усього, що відбувається. І часу на розкачку, хай вибачать мене за такий штамп, у Європи немає зовсім», - стверджує прокремлівський професор.

Він скептично ставиться до ймовірності того, що «Європа все ж спробує об'єднати зусилля і протиставити себе трампівській Америці»: «Віриться в реалістичність такого насилу, з огляду на сумнівні «політичні таланти» провідних європейських керівників і масштаб суперечностей з найрізноманітніших питань. Україну можна спробувати використати як консолідуючий фактор, але ймовірність консенсусу, враховуючи настрої в континентальних суспільствах і необхідність озиратися на виборців, виглядає майже утопічно».

«Зараз, схоже, у Вашингтоні користі для себе від єдиної Європи не бачать. І не соромляться це демонструвати. Якщо Європа понад сподівання вирішить вступити в боротьбу з Америкою, це буде вже інша глава історії Заходу, в деякому сенсі - завершення холодної війни минулого століття. Росії користі від об'єднаної і скоординованої Європи немає ніякої. Епоха надій на континентальне єднання з нашою участю в минулому - не стільки навіть за часом, скільки за набутим досвідом. Тож у нас свій порядок денний, а за результатом сутички всередині Заходу потрібно стежити тільки з одного погляду - яку конкретну вигоду можна з неї отримати. Прямо зараз, не намагаючись будувати довгострокові плани. Тепер поки що не їхній час», - зверхньо заявляє Лук'янов.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»